У Нью-Йорк Таймс була стаття, що всі он-лайн послуги насправді існують для бідних, а багаті люди надають перевагу особистим контактам, можуть собі дозволити приватних лікарів, вчителів, проводять особисті зустрічі, подорожують, зупиняються в п'ятизіркових готелях, замість того, щоб дзвонити по скайпу тощо.
https://www.nytimes.com/2019/03/23/sunday-review/human-contact-luxury-screens.html
В будь-якому разі це цікава стаття, але вона про маркетинг лакшері сегменту. Ось, наприклад, є Ла Скала, оцінити різницю між першою скрипкою там і нашої Національної опери можуть спеціалісти, а не багаті люди. Опери Ла Скала вже можна знайти в інтернеті і подивитись по телевізору, мабуть, іноді. Але в Ла Скала можна одягнути сукню за пару тисяч євро і не виглядати в ній як канарка. Тому це вже не про музику і насолоду, а про спосіб життя і проводження часу.
Якщо ми беремо Йель чи Гарвард. Вже зараз "корочка" відіграє менше значення, бо вона показує лише певну мінімальну базу, яку отримав студент. Але знання стали настільки досяжними через інтернет, що людина, яка реально захоплюється своїм об'єктом професійної цікавості, легко обійде по знанням і розумінню більшість випусників Гарварду в своїй професії. Але... не отримає знайомих, зв'язків, оті всі студентські клуби і soft skills (дискусії, робота в команді тощо). Тому зараз цей сегмент так само продає не освіту.
Хоча я хочу зазначити, що ми в Україні вчились всі оффлайн, але вести дискусії, працювати в командах і навіть дуже часто розмовляти у нас не вміють. Ми говоримо, що ці навички розвиваються тільки офф-лайн, але це умова необхідна і не достатня.
Хоча є, наприклад, музеї, і розглядати картини, особливо великі набагато приємніше вдома, ніж стояти годинами черги в провідні картинні галереї, а потім навіть не мати можливості там спокійно постояти і розглянути все. І ми навіть не можемо говорити про кольоропередачу, тому що олія жухне з часом і змінює усі кольори на тьмяні і коричньові.
Ну і їжа... так, якщо для нас приготування - це хоббі, то маючи рецепти найкращих кухарів ми тим не менш приготуємо, краще ніж макарони з кетчупом, але зовсім і приблизно не так, як майстри. Проте тим не менш ресторани продають разом з кухнею тепер і музику, і дизайн, і ту саму можливість одягнути сукню, якщо ми говоримо про лакшері, а зовсім не страви.
Тому інтернет дає можливість ефективніше використовувати час, мати широкий доступ до різної інформації, але не дає можливості насолодитись багатством, показати його, інтернет дуже часто забезпечує внутрішні потреби людини, а не зовнішні.
Коментарі
Дописати коментар