Про суспільство

Як інтраверту мені суспільство не потрібно. Ба навіть воно для мене дуже довго було необхідним злом.
Я створювала собі простір, де мені комфортно, де я займаюсь речами, які приносять мені задоволення, і в яких немає місця іншим людям.

Інтернет створив усі умови для того, щоб можна було вмикати і вимикати розмови з людьми.

Але є одне але...
Робота над собою. І для того, щоб взаємини з людьми для мене стали бажаними, адже у житті треба насолоджуватися кожною хвилиною, я створила собі мотивацію для спілкування з "ними".
Я зробила взаємини з людьми об`єктом для досліджень. А дослідження я дуже люблю )
Це створює проблему, що витікає з такої самомотивації - коли люди вже спостережені, вони перестають бути цікавими для мене і спілкування все одно переходить в категорію "потерпіти".
Або треба міняти колектив. Або змінювати.

Тобто зараз я саме останній виклик роблю собі. Чи можливо виховати людей, які знаходятся у зоні мого спілкування.
І тут є проблеми:
1. Я не можу їх просто навчити бути чемними і вихованими. Я не можу навчити їх оптимізації свого життя. Я взагалі не можу заставити іншу людину жити за моїми принципами і цінностями. Ну останнє точно не потрібно. Мені б вистачило першого.
2. У нас суспільство, що не має досвіду своєї заможності. Тому цінність грошей ставиться на перший план. Мабуть це дуже притаманно капіталізму у ранній стадії, коли ще минулі рабовласницькі і феодальні погляди малювали суспільство у вигляді піраміди. І якщо в цій піраміді кожен знаходив для себе місце виходячи з кількості рабів, або закріпачених душ, то у ранньому капіталізмі люди хочуть стримати цю ж систему суспільства, але наприклад основним мірилом визначити дохід або активи.

І тут мій погляд зовсім не узгоджується з суспільним. Адже я як людина освічена вже можу для себе вивести цінності розвинутого капіталізму. І суспільство не може змінити мої погляди на ті, що я вважаю застарілими. Хоча в нас таке вже застаріле суспільство.
А розвинений капіталізм малює систему суспільства як матрицю. Тобто дохід є у всіх людей і не суттєво в кого більше, а в кого менше, якщо всім вистачає. Але кожна людина для повноцінного життя потребує працю інших людей, так само як потребує працювати для інших людей. І в цій системі вже немає місця вищим і нижчим. Адже система, в якій цінністю є лише гроші створює заздрість, підлість, злість, образи до усіх у кого є хоч трохи більше, ніж у тебе.

А в системі, в якій цінністю є добро, благо, повага, людина буде тим щасливішою, чим зможе опинитися в середовищі людей, в яких цих цінностей якнайбільше. І до тих людей неможливо відчути заздрість, а найприродніше - подяку за те, що вони існують.