Зрада в Нацбанку і монетаризм

Днями Нацбанк знову оголосив про підвищення облікової ставки і остаточно загнав нас в один ряд з Анголою, Ганою і Гамбією, навіть якщо я не хочу нічого поганого сказати про громадян цих країн, але ж рівень економічної думки і економічної освіти в нас міг би бути і вищим. А повний перелік тих, хто проводить найганебнішу політику високих облікових ставок можна побачити у нижче наведеній таблиці:

Найбільше обурення в мене викликає те, що жодних підстав для такого підвищення не було повідомлено, навіть з точки зору класичної монетаристської теорії проценту. Коли Нацбанк нарешті оголосив причини підвищення облікової ставки, то усі вони випливали з припущень щодо можливого впливу майбутніх подій на інфляцію в країні.

Де логіка? Якщо всі умови для осіннього траншу МВФ вже виконані? І ось тут я бачу ту саму держзраду, тому що зробити гірше для економіки просто неможливо, а весь старий політикум і олігархат зараз об'єднаний єдиною спільною метою - пригальмувати реформи і революційні зміни в країні, бо їх відрізають від звиклих годівниць. Спровокувати зміну влади і курсу можна, якщо спробувати погіршити економічне становище простих людей і в найближчиї дописах я викладу свою теорію проценту і покажу, як на економіку і інфляцію насправді впливає Нацбанк своєю ставкою. До слова деякі представники Нацбанку примудрилися навіть публічно сказати, що їх завданням є боротьба з інфляцією, а економічне зростання є відповідальністю Мінекономіки. Це ось особливості нашої системи стримувань і противаг, коли Нацбанк дійсно є незалежним інститутом, але не має компетенцію командної роботи і замість того займається політикою.

Пару слів про монетаризм

Класична школа передбачає, що облікова ставка є ціною грошей, тому її підвищення або зниження спрацьовує як фактор зменшення або збільшення грошей на ринку, і відповідно ціни  повторюють цей рух, а сукупність цін знаходить своє відображення в показнику по інфляції.


Тобто при однаковій кількості товарів в економіці, зниження облікової ставки призводить до збільшення кількості грошей, за які ті товари можна купити. І монетаристська школа чітко вважає, що за формулою Фішера можна знижувати інфляцію в країні, якщо підвищити облікову ставку. Хоча це аж ніяк не працює на практиці, що ми могли спостерігати у 2014-2015, коли облікова ставка була максимальною за останні роки, і так само була і інфляція.

PQ=MV

(кількість товарів*ціни)=(кількість грошей*швидкість їх обороту)

Які у мене є претензії до цього показника? Він дійсний для закритої економіки, а у відкритій економіці нестача гривні легко компенсується іншими валютами. Якби я була прихильником конспірологічних теорій, я могла б навіть припустити, що популярність монетарної політики в світі, і особливо тому, що тільки розвиває капіталізм, пов'язана з необхідністю експортувати інфляцію з США і Європи через витоки готівки в економіки, що розвиваються. Але я - не воно. Слідом за відтоком готівки в інші країни, випускаються різноманітні форми грошових сурогатів та інструментів грошового ринку, до того ж валюта повертається назад через золотовалютні резерви країн, що розвиваються, і прагнення до інвестицій в надійних політичних системах. А інфляція в країнах розвинутого капіталізму не відбувається саме завдяки політиці низьких облікових ставок.

Так, макроекономіка менш корисна у повсякденні, але колись я віддала їй своє серце :)