Про розвиток українського села

Треба бути дуже відсталим соціалістом, щоб не мати в українському селі по тисячі доларів на особу доходу в місяць. Навіть якщо у вас там 6 соток, хоча зазвичай від 20 до 60.

Проте головна проблема розвитку капіталізму — це саме трансфер компетенцій. І якщо в нашому випадку урбанізація є сталим потоком людей із села в місто, то набуті компетенції повертаються в село дуже важко, і відповідно не можуть стимулювати розвиток малого і середнього фермерства, хоча то тут, то там це відбувається.

Я наведу декілька прикладів.

Один з них — це моя колега в минулому. Вона отримала в Києві економічну освіту і деякий час пропрацювала там, потім вона одружилась, народила дітей і повернулась в рідне село під Каневом. І відповідно її компетенції на тому рівні, коли вона просто не може завести собі одну корову, щоб було “все своє” і вирощувати на городі весь продуктовий набір, щоб нічого не купувати в магазині, а забезпечувати себе всім необхідний круглий рік.

Вони, наскільки я зрозуміла з розмов, розвивали два напрямки. По-перше, це засадили більшість присадиної ділянки малиною і щорічно за місяць забезпечували собі додатковий дохід. І по-друге, невеличку ферму з коровами. Точно більше десяти.

І другий приклад. У нас якось перед курбан-байрамом попросили знайомі з Туреччини знайти сотню баранів. І ми знайшли в Білоцерківському районі азербайджанця, який в чудовий спосіб на 20 сотках мав отару овець. І він вже неодноразово експортував в Туреччину, тому що йому дуже легко з турками домовитись (азербайджанська мова споріднена з турецькою).

Ймовірно, що я скоро буду ще більше спілкуватись з різними сусідами з іншого села і відповідно у мене будуть і інші історії успіху. Тому що ми також збираємось експортувати наші компетенції із міста в село, і набувати нових про технології виробництва сільськогосподарських продуктів.

Усе буде Україна!